Два Херсони

І
Налитий сном по вінця і
Занурений у сон,
Це — тишею провінції
Зустрів мене Херсон.
Медяно пахне липою.
Ми, дальні мандрівці,
Опівночі гутіркою
Будили вулиці.
За білими фіранками,
У темряві квартир
З турботами міщанськими
Селились тиша й мир,
А ми прийшли бадьорими
Новий Херсон вітать,
Бо знаєм — до старого ми
Не схильні повертать...
Вже падав з липи долі цвіт,
Дихнула раптом рань,
Дихнув гудок з околиці:
«Устань, Херсоне, встань!»
А нам з нічної пристані,
З дніпрової води
Знайомими присвистами
Гукнув гудок: «Прийди!»
Прощай! Прийми слова мої:
Забувши тишу й сон,
Індустрії загравами
Зустрінь мене, Херсон!

II
Нема провінції, нема!
Над брилами міських покрівель
Херсон уранці підійма
Верхи нескінчених будівель.
Вітай, Херсон, добу нову.
Пролине небагато років,
І в твоїх жилах попливуть
Електрострумені високі.
І ти, замріяний Херсон,
Зміняєш свій повільний устрій,
Зміняєш синь свою і сон
На переможний рік індустрій.
Твій порт візьме новий розгін,
Розколють тишу пароплави,
Що прийдуть із усіх країн
Вклонитися багатству й славі.
Херсон уранці підійма
Над брилами міських покрівель
Верхи нескінчених будівель.
Нема провінції, нема!
Широкий розмах перспектив
Та будівництва лейтмотив.

1929 р.

top^^