Заводе мій

Цехи, цехи, близькі мої знайомі,
І ця робоча славна суєта.
Неначе я до батьківського дому
Давно жаданим гостем завітав.

Чолом тобі, наставнику мій, майстре,
Ти, як завжди: без праці — ні на мить.
Дівчатко генде в хусточці квітчастій
Твій кожен рух воліє відтворить.

А зграї кранів рвуться в піднебесся,
Здається, мить — й вони змахнуть крильми
І полетять навстріч літам і веснам,
Туди, де степ, і сонце, і громи.

Де йдуть комбайни в трудовім поході,
Пшениця плеще в небо голубе.
О кузне степу, рідний мій заводе,
Горнилом доль
нарік би я тебе.

top^^